Традиційно освіта розглядається як засвоєння учнями
певної суми знань, умінь, навичок, замовлених Державними стандартами та
програмами з того чи іншого предмету. Але ринок праці висуває сьогодні вимоги
не стільки до рівня теоретичних знань потенційного працівника, скільки до його
рівня відповідальності, які він може продемонструвати. Тому, щоб бути успішною
людиною в сучасному світі, недостатньо володіти певною сумою знань у тій чи
іншій галузі. Важливо, щоб дитина, яка закінчує школу і йде у доросле життя, не
була пасивним об`єктом впливу, а могла самостійно знайти потрібну інформацію,
обмінятися думками щодо певної проблеми з іншими людьми, брати участь у
дискусії, знаходити аргументи і контраргументи, виконувати різноманітні ролі.
Компетентний випускник початкової школи – учень, який має
високий рівень мотивації, характеризується високою навчальною й соціальною
активністю, готовністю до самостійної розумової діяльності. Вчені дослідники,
вчителі-новатори вважають, що у центрі уваги сучасної освіти мають бути не
стільки навчальні предмети, скільки способи мислення і діяльності школяра.
Тобто, необхідно навчити дитину критично мислити, вирішувати складні проблеми
шляхом аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати і враховувати
альтернативні думки, приймати виважені рішення, дискутувати, спілкуватися з
іншими людьми. Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість,
здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій
шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання
самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах
діяльності. Сучасний світ пред`являє високі вимоги
до діяльності людини, конкурентоспроможною може бути лише по-справжньому
компетентна особистість.
Фундаментальність початкової освіти – не лише у міцно
засвоєних учнями уміннях, навичках, а й ключових компетентностях, які мають
стати найважливішим надбанням розвивальної шкільної освіти. Це такі
компетентності: уміння вчитися, здоров`язбережувальна, загальнокультурна,
громадянська, підприємницька, соціальна, інформативно-комунікативна.
Формування кожної з них вимагає системного впливу. Отже,
з урахуванням впровадження в навчально-виховний процес початкової школи компетентнісного
підходу, постає питання підбору методів, форм і засобів навчання, використання
яких дозволить найбільш оптимально формувати в молодших школярів ключові
компетентності.
Як відомо, в основу інтерактивних педагогічних технологій
покладено принцип взаємонавчання, адже учні виступають не пасивними, а
активними учасниками навчально-виховного процесу. Саме цей підхід дозволяє
формувати в учнів мовленнєву та комунікативну компетентності. Його застосування
в роботі з молодшими школярами вчить учнів самостійності, відповідальності,
критичному мисленню. Якщо раніше робилася ставка на здобуття знань, то нині –
на вміння оперувати здобутими знаннями, використовувати їх на різних рівнях
власного життя. учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм
цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож, із перших днів
роботи в школі, я намагаюся створити ситуацію успіху, підбадьорити учня, що
зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний крок уперед. Починаючи працювати з класом, я
поступово вводжу елементи інтерактивного навчання, починаючи з найпростіших
форм і методів навчання, таких, як «Мікрофон», робота в парах, впровадження
технології ігрового та проблемного навчання. В своїй роботі постійно поєдную
парну та індивідуальну форми роботи з дітьми, що дає хороші результати. Роботу
в парах застосовую під час виконання учнями вивчення вірші напам`ять, під час рольового читання, вивчення ними нового
правила, або таблиці множення. Під час роботи в парах учні можуть перевірити
знання один одного, обмінятися думками і лише тоді висловлювати свої ідеї
класу. Це сприяє розвитку мовлення учнів, взаємо і самоперевірки, вміння
висловлювати і відстоювати свою думку. Проводячи підсумки по темах, у вигляді
тестів, після виконання учні обмінюються роботами та перевірять їх. Під час
складання навчальних діалогів. При проведенні уроків використовую роботу в
парах у вигляді гри. Так, наприклад, під час роботи над удосконаленням навичок
швидкого читання дуже подобається дітям гра «Котик і Мишка». Першою починає
читати «Мишка». Коли вона прочитає декілька слів або 1 речення, починає читати
«Котик». Він намагається наздогнати «Мишку». Гра припиняється, коли обидва учні
читають одне і теж.
При організації групової роботи пам`ятаю, що особливо
цінним в цій формі організації навчання є те, що учні мають можливість брати на
себе ролі, а саме: експертів, співрозмовників, мислителів, партнерів, друзів
тощо. Організоване таким чином навчання дає можливість учням вчитись, доводити
твердження, відстоювати думку, набувати досвіду спілкування, розвивати творчі здібності,
формувати свою особистість.
Для розвитку мислення школярів застосовую на уроках
проблемні завдання. Наявні в них суперечності викликають дискусію, спонукають
до роздумів, пошуків і певних висновків. Такі вправи не тільки розвивають
мислення учнів, а й підсилюють упевненість, віру в свої сили і здібності.
Привчаю дітей до самоконтролю і взаємоконтролю. Практикую різні форми
оцінювання знань, умінь і навичок учнів. До оцінювання знань я часто залучаю
учнів, що сприяє підвищенню їх активності.
Комментариев нет:
Отправить комментарий